Кажуть , що наше Полісся – глухий, мало зачеплений сучасною цивілізацією край, куди можна доїхати лише кіньми, автомобілем підвищеної прохідності . І так, і ні. Наше Полісся –це казковий край, у якому живуть щедрі, добрі люди, а ще є найдовша в Європі вузькоколійна залізниця Антонівка—Зарічне.
Ця залізниця – унікальне, в чомусь навіть культове місце. Не позначена на більшості карт , вона тим не менше відома німцям, датчанам та полякам, які неодноразово приїздили сюди на екскурсії в останні роки, а в Інтернеті вузькоколійці присвячено декілька сайтів у Росії, Білорусі, Україні. Майже столітні рейки, шпали, покладені у сімдесяті роки минулого століття, старі вагони, рідкісний тепловоз, семафори, мабуть, єдиний в Європі стометровий залізничний міст… з дерева. А навколо тягнуться нескінченні ліси, болотяні нетрі, іноді між ними трапляються блакитні плеса озер, сині нитки річок, села чи маленькі хутірці.
Ця своєрідна поліська машина часу здатна перенести людей на століття назад. Ми не могли не скористатися такою можливістю, тим паче , що для цього нам потрібно було зовсім мало – бажання, можливість, перший промінчик сонця для того, щоб піднятися з ліжка - і вперед!
Ви вже, напевно, зрозуміли, що ми – це учні та вчителі найкращої в світі школи, школи серед каштанів!
100 впевнених у собі дівчаток та хлопчаків теплого літнього ранку вирушили на пошук пригод і у підсумку жодного разу не пошкодували про прийняте рішення. Сказати, що було цікаво – не сказати нічого.
Водні процедури (хоч і не в такій мірі як хотілося б, адже безпека життєдіяльності перш за все), кисневі ванни, спортивний азарт, що ще потрібно для активного відпочинку.
Втомлені, проте щасливі ми поверталися додому. Шкода, що наш казковий поїзд їздить за розкладом, а час летить так швидко…
За вікном «кукушки» ми бачили прекрасні луки, величні дерева і ловили в думках себе на тому,що не варто шукати чудеса за тридев’ять земель, потрібно лише купити квиток на поліську машину часу!
| 
Наверх