Володимирецький ЗЗСО І-ІІІ ст. №1

Меню сайту
Годинник
Міні - чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Життя сайту

***

Суспільство вже в ніщо не вірить,

Не треба їм ані кохання, ані мрій,

Не треба їм красиві вірші,

Не треба їм приємних слів.

 

І що ж ми вимагаємо від люду:

Добра чи справедливості, а, може, честі?

Та марно вимагати щось від люду,

Бо вже байдужість заполонила їхнє серце.

 

І все ж надіємось на краще,

Ми вже живемо у ілюзіях, у снах,

І ми не бачимо реальність,

Тому що вона вб’є всіх нас!


٭٭٭٭٭           

Ми живемо у важкі часи,

Коли не віримо ні брату, ані другу,

Коли кохання продаємо без ціни,

Коли вже не вражають скрипки звуки.

 

Ми живемо у часи війни,

Та все одно ми не навчились цінувати.

Кохання, дружбу, рідних і близьких

Ми зраджуємо, нам на все начхати.

 

Таке життя – у цьому парадокс:

Заради миру йдуть всі воювати.

Проте  війна не тільки на полях,

Вона руйнує душі разом з нами.

 

Та все ж плануємо ми кожен день

І віримо у кращу долю.

Ми не здамося ворогам,

Ми з вірою ідем до перемоги!

Автор: Мельник Надія

٭٭٭٭٭ 

Навіщо

Так глибоко раниш ?..

Навічно

Він засне в бою.

Не треба…

Я прошу у неба,

І  життя за мир я віддаю…

А ти життя його калічиш.

Мовчи…

Обіцянки твої пусті.

То ти не маєш гордості та честі.

А я…

Поплачу тихо на могилі

І розкажу,

Як він героєм став,

Та покажу того,

Хто у труну поклав.


٭٭٭٭٭

Мої батьки…

Моя найнеймовірніша родина!

Дякую за те, що я така.

Можливо, неслухняна я була дитина,

Дуже вже буваю говірка.

 

Можливо, я сказала щось не те,

Чи, може, я зробила щось не так,

Вибачте мені, прошу, за все,

Не хотіла, щоб вийшло все отак.

 

І брат мій…

Дуже вже люблю його!

Такого, як він,

Немає в жодного!

 

Звичайно ж, маму я люблю,

Вона у мене найчарівніша у світі!

За життя їй красно дякую,

Ми з братом – її кохані діти.

 

А тато у мене най-найкращий,

Такого ви не знайдете ніде!

Руки в нього золоті, він роботящий,

Як вийде, всі знають, хто іде.

 

Дякую я ще раз Вам, родино,

За те, що Ви є, і за те, що я,

І за те, що в гіркую годину

Ви нагадуєте, що в мене є сім’я!

Автор: Хутка Тетяна

Поліський край

У лісі  барвінок квітне,

У гаю соловейко наш співа.

І краса природи  не зблідне,

Бо все це огортає неба синява.

Цвітуть ромашки і червоні маки,

Росте у лісі й  сон-трава.

Не хочу краю іншого я знати -

Запала в душу рідна сторона.

Тут птахи зранку і до ночі будуть нам співати,

А потім знову з ночі до рання.

І хочеться днями по лісах гуляти,

Розводячи долонями гілля.

У лісах завжди спокійно й тихо,

Стежки огортає шовкова трава,

А в рідній хаті не зачепить лихо,

Бо тут панує сила лиш добра.

Автор: Мамчич Катерина

٭٭٭٭٭

Перший раз - у перший клас!

Вже й для мене настав цей час.

Вже не маленька я дитина:

У школі вчитися

Прийшла й моя година.

Старатись буду дуже сильно,

І вчитимуся тільки «на відмінно».

Ось портфелик я складаю,

Що покласти – чудово знаю:

Книгу, зошит, олівець.

Мама каже: «Молодець!

І щоденник ти візьми,

Оцінки ж ставити куди?»

На уроки я прямую,

І, звичайно, не сумую,

Бо навчатись треба всім.

Без знань ти не збудуєш дім,

Без знань не будеш мандрувати,

Й не будеш вміло працювати,

Не вмітимеш і книги прочитати,

Твір не зумієш написати.

То ж усе я буду вчити,

Щоб уміти все робити!


٭٭٭٭٭

Літні канікули

Останній дзвоник пролунав,

Веселі ігри нагадав.

Біжімо, друзі, у зелений гай,

Пограємо в «Наздоганяй!».

 

Ходімо ж, друзі, у садок

Та поїмо смачних грушок.

Ходімо, друзі, ми на річку

Та покупаємось в водичці.

 

Провідаю я ще бабусю,

Мою старенькую Марусю.

Давненько я не бачила село,

Давненько вже мене там не було…

 

Ось і канікули кінчаються,

І вже уроки починаються.

Вже Перший дзвоник пролунав,

Усі знання нам нагадав.

 

Наступного літа чекатимемо

І знову усі весело гратимемо!

Ви нагадуєте,що в мене є сім’я!

Автор: Петрина Катерина

Добрий вечір, незнайомцю мій, солдате,

Чи спокійні ночі на війні?

Чи вдається вам хоч трішечки поспати?

Чи палає світ весь у вогні?

 

Тут у нас, на заході Вкраїни,

Прокидається після зими земля…

Обіцяй мені, що не загинеш,

Бо ж тебе чекає вся рідня.

 

Може, тато, чи старенька мати,

Чи дружина й донечка твоя…

Повертайся із війни, солдате,

Бо тебе чекає Україна вся!

Автор: Кубай Роман

Україна

 

Мила моя, що з тобою?

Серце ледве б’ється.

Що за кат знущався з тебе?

Ще й так безсердечно?

 

Що з тобою, моя ненько?

Боляче дивитись.

Хочеться крізь землю

У безодню провалитись.

 

Ми з тобою, моя рідна,

Не дамо втопитись,

В морі з крові власної

За мить розчинитись!

 

Україно, мати наша,

Поранена й розбита,

Як зцілити твої рани,

Розбиті ворогами?

 

Схід…Війна…Криваві хмари…

Весь народ, немов примари…

Вороги тебе жорстоко,

Як Христа, розпинали…

 

Ми з тобою, Україно,

Твоя опора і надія,

Не дамо перед ворогом

Тобі стати на коліна!

 

За волю, кращу долю,

Будемо йти до кінця,

Навіть якщо рідним прийдеться

Нести до могили вінця…

Автор: Нагорна Катерина

***

Сніжок летить і стелиться,

На вулиці хурделиця,

На вікнах візерунки,

Мальовані малюнки.

В будинку тепла грубка,

На дворі біла шубка.

Сніжок усе кружляє

І землю огортає.

Дорога білосніжна,

Сніжинка ніжна-ніжна,

І стріхи в біле вкриті,

Неначе з шовку зшиті.

Усе таке чудове,

І хоч не кольорове,

А тільки біле-біле

Красиве й миле-миле!

Автор: Хондока Валентина

  ٭٭٭٭٭            

Душа рветься у бій,

Бо вражий черевик

Топче землю рідну,

І солдатський стрій

Бореться до загину

За спокій, за Україну,

За мирне небо,

За рідних і близьких.

Матері чекають синів з війни,

Надіються зустрітися вони.

Тьма незгасна і болюча

Забирає в матері дитя

І тягне у свій світ,

До темряви, до смерті,

Обриваючи життя ні в чім

Невинного солдата.


٭٭٭٭٭ 

Прийшла темна нічка у село

І їй стало весело.

Тихо діток присипала

Та тихесенько співала:

- Ой люлі, ой люля,

Буде спати дитиночка моя,

Буде спати, виростати

Батьків своїх звеселяти.

Автор: Бабчанік Катерина

  

٭٭٭٭٭

Птахи летять

Весну стрічати.

Чого летять?

Домівку мати

Та Україні спів дарувати.

Неба синього блакить

Променем сонця

Дорогу освітить.

Це їхня рідна сторона,

Чекає їх давно вона!

- Тьох-тьох-тьох!

- Цвірінь-цвірінь!-

Дзвеніли голосочки вдалечінь.

Це їх улюблена земля,

Де весна-красна розцвіла.

До України линуть,

І до садів, і до лісів,

А хвилі рік все плинуть,

Дорогу вказуючи для птахів.

Птахи летять на Україну

Рідний край вітати,

Туди, де світ вони зустріли,

І де навчилися літати.

Туди, де калини цвіт цвіте,

Туди, де ріка Дніпро тече,

Де верби у воді стоять

І свої віти розкидають,

Де трави уночі шумлять,

Де ліси світанок зустрічають.


٭٭٭٭٭

Україна

Немає кращої країни,

Де ти родився і живеш,

Люблю свою я Україну,

Де солов’їний спів луна без меж!

Тут усе мені знайоме й рідне:

Блакитне небо, сонце світле,

Золотисте поле, мов безмежне море.

Тут калина, тут верба

Віти в воду опуска.

Тут усе таке красиве,

Найрідніше, серцю миле!

Автор: Кужіль Ольга

В очікуванні

До ПАСХИ

залишилось

.

Календар

«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Пошук

Друзі сайту








Погода

Погода в Україні

Національна дитяча лінія

Місце знаходження

Наверх
Автор сайту: Муравинець Вадим Сергійович © 2024
Безкоштовний хостинг uCoz