​Що потрібно знати батькам?

   МОВА - невичерпне джерело розумового розвитку дитини, скарбни­ця всіх знань. К.Д. Ушинський образно назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово виховує, навчає і роз­виває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її почуття, спри­ймання, збагачуються знання про оточуючий світ.

   Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвит­ку її мови, належить сім'ї. Адже перші слова, перші речення маля­тко чує і вимовляє в колі рідних людей- матері, батька, бабусі, ді­дуся.   Однак дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає належну увагу на фор­мування мовлення  дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови по­чинається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти.

   Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити прави­льний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших міся­ців її життя. Правильне мовлення допомагає малюку встановлювати контакти з іншими дітьми, вільно передавати свої думки і побажа­ння, сприяє успішному навчанню у школі.

   Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ста­вити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно ди­хати під час мовлення.

   Дошкільнят навчають узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення.

   У дітей дошкільного віку потрібно виховувати й загальну культу­ру мовлення: вміння слухати звернену до них мову, дивитися в очі співрозмовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їх розмову.

   Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мов­них недоліків своїх дітей. У колі своєї сім'ї дорослі розуміють ди­тину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширю­ється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві вади стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виника­ють різні ускладнення, психологічні проблеми. Недостатньо розви­нена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.

   Шановні батьки! Ви повинні орієнтуватися у вікових нормах роз­витку всіх компонентів мовлення ( звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесів), щоб вчасно допомогти своїй дитині і у разі потреби звернутися до логопеда ще до навчання дитини у школі.

Граматичний лад мовлення. 
Що повинні вміти діти?

   Оволодіти  граматичним ладом мовлення означає навчитися прави­льно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видо­зміни, узгоджувати іменники з іншими частинами  мови в роді, чис­лі, відмінках; утворювати нові слова за допомогою суфіксів та префі­ксів; правильно будувати речення, додержуючись відповідного поря­дку слів у ньому; правильно вживати прийменники, сполучники, бу­дувати складні речення різних видів; та вживати в мові правильно інші граматичні категорії відповідно норм рідної мови.
    З раннього віку дитина повинна засвоїти граматичні значення рід­ної мови, без цього вона не зможе розуміти мову оточуючих у пов­ному обсязі. А це може викликати труднощі у спілкуванні з іншими людьми, значні проблеми виникнуть у дитини і в процесі навчання у школі.
    Щоб засвоїти граматично правильну мову, потрібно говорити пра­вильно. К.Д. Ушинський писав, що граматично правильна усна й письмова мова є не тільки знання,   а й звичка, досить складна і різно­манітна система дрібних навичок висловлювати свої думки правиль­но у мовленні й на письмі.
  Для того, щоб бути грамотним, мало знань граматичних правил, треба щоб людина звикла ними користуватися. У процесі оволоді­ння рідною мовою, діти часто помиляються.

  Найтиповіші граматичні помилки в мовленні дітей: 
- Граматичні помилки словотворення ( неправильне вживання суфік­сів, префіксів).
- Граматичні помилки в словозміні.
- Неправильне вживання відмінкових закінчень іменників, прикмет­ників, помилки при їх узгодженні. 
- Відмінювання невідмінюваних іменників. 
- Неправильне вживання роду іменників. 
- Вживання іменників, що мають тільки однину у множині, а тих що мають тільки множину в однині.
- Неправильне вживання дієслівних і дієприкметникових форм, зай­менників, числівників.

  Граматичні помилки у дитячій мові - це закономірне явище в про­цесі засвоєння мовлення, особливо до 5 років. Але граматичні по­милки в мовленні дітей необхідно відразу виправляти, це дасть ди­тині змогу засвоїти граматичні норми. При значних труднощах у зас­воєнні дитиною граматики - вчасно звертайтесь до логопеда!

Що повинні знати діти?

  У дитини 6-го року життя відмічаються значні успіхи в розумовому і мовленнєвому розвитку. Дитина починає виділяти і називати найбільш суттєві ознаки і якості предметів, встановлювати простіші зв'язки і точно відтворювати їх у мові.

  Їх мовлення стає більш різноманітним, точнішим і багатшим по змі­сту. Діти звертають більше уваги на мову дорослих, стараються її наслідувати. Збільшення активного словника від 2500 до 3000 слів,   створює дитині можливість повніше будувати свої вислови, точніше висловлювати свої думки. В мові дітей цього віку все час­тіше з'являються прикметники, якими вони користуються для виз­начення ознак і якостей предметів. Свої висловлювання діти буду­ють з 2- 3 і більше простих поширених речень.

  Діти 6-го року життя починають оволодівати монологічним мовле­нням. В їх мові вперше з'являються речення з  однорідними обстави­нами. Вони засвоюють і вірно узгоджують прикметники з іменника­ми.   У дітей різко збільшується інтерес до звукового оформлення слів. Прислухаючись до слів, які вимовляє дорослий, дитина нама­гається встановити схожість у їх звучанні. Відповідно, значно покра­щується їх звуковимова. Повністю щезає пом'якшення приголосних і рідше бувають випадки пропусків звуків, складів.

  Більшість дітей до 6-ти років засвоюють і вірно вимовляють .свис­тячі ( С, З, Ц, ДЗ), шиплячі (Ш, Ж, Ч, Щ, ДЖ), сонорні (Л, ЛЬ, Р, РЬ) звуки. Правильно вимовляють багатоскладові слова, точно зберігаючи в них складову структуру. Частіше вірно вживають в словах наголос, дотримуючись літературної норми вимови слів. На 6-му році життя дитина спроможна визначити на слух наявність того чи іншого зву­ку в слові, підібрати слова на заданий звук.

  Достатньо розвинений мовний слух дитини дає їй змогу розрізня­ти в мові дорослих підвищення і зниження сили голосу, підмічати прискорення і уповільнення темпу мовлення, вловлювати різномані­тні інтонаційні засоби виразності мовлення.

Словник.
Скільки слів повинна знати ваша дитина?

  Яку кількість слів може засвоїти людина? Чи є якісь межі, кількіс­ні показники для кожного вікового етапу життя людини? Такі ме­жі існують.

  Словник кожної людини поділяється на  пасивний і активний. Ак­тивний словник охоплює слова, які людина не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словни­ку людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник - це слова, які людина розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний. 

   Активний словник малюка постійно збільшується, він становить:

• до 1 року 6 місяців - 10-15 слів;
• у кінці 2 року - 300 слів;
• у кінці 3 року - 1000 слів;
• в 4 роки - 2 500 слів;
• в 5 років - 3 500 слів;
• в 6 років - 4 000 слів;
• в 7 років - 4 500 слів.

  У дорослої людини словник нараховує 6- 8 тисяч слів.

  Якісний склад словника у дітей різного віку неоднаковий. З усіх частин мови в активному словнику дитини переважають іменники - 50%,   дієслова - 30%. Інші частини мови дитина вживає рідко. Дити­на у 5 років надзвичайно допитлива, балакуча. Це сприяє швидкому збагаченню її активного словника: швидко засвоюються прикметни­ки, числівники та інші частини мови. Проте і в середньому дошкіль­ному віці   є свої труднощі у засвоєнні слів. Діти мало вживають прислівників, багатоскладових слів, слів на означення абстрактних понять, узагальнюючих назв предметів, слів ввічливості.

  Активний словник дитини старшого дошкільного віку наближає­ться  до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всі­ма частинами мови, правильно називає предмети, явища; їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів.             
                              
  Тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини но­вими словами, постійно уточнювати, пояснювати значення слів, акти­візувати пасивний словник, добиватися заміни діалектизмів словами літературної мови, збагачувати дитячу мову образними народними виразами.

До уваги батьків, діти яких відвідують заняття з логопедом!
Пам'ятайте!

1. Дитина має бути готовою до роботи, тому що її свідоме бажання виправити звуки має велике значення.

2. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.

3. Матеріал має відпрацьовуватися послідовно, а не вибірково. Пропуски окремих етапів роботи впливають на якість виправлення вад мовлення.

4. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.

5. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.

6. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.

7. Активно допомагайте дитині і вимагайте від неї виконання завдань.

8. Перевіряйте перед відвідуванням поліклініки наявність зошиту, ручки, носової хустинки, чистоту носових ходів.

Поради батькам.

1.  Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.

2.  Спонукайте його до звуконаслідування, промовляння   перших правильних слів.

3.  Якомога  більше залучайте  дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, загадки, скоромовки, вірші.

4.  НІ В ЯКОМУ РАЗІ не повторюйте неправильну вимову дитини! Пам'ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!

5.  Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.

6.  Не закидайте дитину великою кількістю іграшок. Привчайте бе­режливо ставитись до іграшок, книжок, картинок.

7.  Заохочуйте словесну творчість дітей! Спонукайте їх до склада­ння лічилок, чистомовок, загадок, віршів.

8.  Уважно ставтесь до запитань вашої дитини! Ваша відповідь повинна бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові   СПОНУКАЙТЕ ДИТИНУ ДО ЗАПИТАНЬ!

9.  Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно   літературної норми!

10.  Не забувайте доречно вживати прислів'я, приказки, загадки!

11.  СВОЄЧАСНО ВИПРАВЛЯЙТЕ  МОВУ ДИТИНИ! Вчасно звер­тайтесь до  логопеда!

12.  Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправте помилку.

Шановні батьки!

  Якщо вас турбує мовлення вашої дитини, будьте готові до наступних питань, які ви можете почути від логопеда:

1. Як відбувалась вагітність і пологи, чи не супроводжувались вони ускладненнями.

2. Як відбувався фізичний розвиток дитини у перший рік життя.

3. Як розвивалось мовлення дитини (гуління, лепет, перші слова, фрази).

4. Чи не перенесла дитина якесь захворювання, травму.

5. Якими були умови її виховання, чи не спостерігались порушення мовлення у людей з близького оточення дитини, двомовність в сім’ї. 

6. Що турбує батьків відносно мовлення дитини.

7. Чи усвідомлює дитина свою мовленнєву ваду і як реагує на неї.

8. Чи зверталися раніше батьки до логопеда і, якщо так, то коли, якими були результати.

Правила мови

1. Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе тобі говорити сміливо і впевнено.

2. Пам'ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.

З. Не поспішай з відповіддю! Спочатку про себе вимови відпо­відь.

4. Говори голосно ,чітко, виразно!

5. Говори на видиху. Повітря використовуй ,в основному, на го­лосні звуки.

6. Короткі речення , які складаються з 3-4 слів, вимовляй на од­ному видиху.

7. Чітко дотримуйся пауз між реченнями.

8. Довгі речення діли на відрізки( 3-4 слова) ,між якими витри­муй паузи і роби новий вдих.

9. Голосні звуки вимовляй голосно, не натискай на приголосні. Вимовляй приголосні легко, без напруги.

Правила мовлення

1. Коли говориш, дивись в очі співрозмовника. Це дозволяє подо­лати збентеження.

2. Слідкуй, щоб під час мовлення не було емоційного напруження.

3. Перш ніж почати говорити, подумай, про що ти хочеш сказати.

4. Перед мовленням зроби ВДИХ, потім починай говорити ПЛАВНО на  ВИДИХУ.

5. Повітря витрачай в основному на голосні звуки. Виділяй наголо­шені   голосні.

6. Чітко вимовляй всі голосні звуки.

7. Сурово дотримуйся ПАУЗ між реченнями.

8. Довгі речення поділяй на смислові частини по 3-4 СЛОВА; між ними ПАУЗА - і НОВИЙ ВДИХ!

9. Всі слова в реченні вимовляй ЗЛИТО, як одне довге слово.
 

 

10. Говори ЧІТКО, ГОЛОСНО, ВИРАЗНО, СПОКІЙНО, ПЛАВНО!
11. ЩОДЕННО проводь мовленнєву ЗАРЯДКУ:
- вправи на розслаблення;- дихальні вправи;
- артикуляційні вправи;
- голосові вправи;
- рахунок.

12.Якщо хочеш досягти успіху, то вір у свої сили та працюй над мовленням АКТИВНО і СИСТЕМАТИЧНО!

Мова дорослих - взірець для наслідування.

  Мова дорослих - приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мови дорослих, які її оточують з раннього дитинства. Малюк навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, ді­алектизми. Причинами помилок в мові дорослих є вплив діалектного оточення і невміння   відрізняти звукову норму.

  Яскрава, виразна мова дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння її і запам'ятовування. Суха, монотонна мова не повинна бути зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. Інтонація-це вміння регулювати силу го­лосу, користуватись логічним наголосом, паузами, темпом мовлен­ня. Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосна, криклива мова викликає у дошкільнят байдуже ставлення до її змісту, роздратова­ність у поведінці. Дитина намагається відповісти батькам таким же тоном і це надає мові відтінок грубості.

  Слід дотримуватись відповідного темпу мовлення. Не розмовляйте з дітьми швидким темпом, оскільки стежити за такою мовою бать­ків дітям важко, вони відволікаються, стомлюються слухати, так ви­ховується неуважність до слова. Крім того, коли дитина наслідує швидкий темп мови батьків, у неї може виникнути заїкання.

  Мова батьків має бути орфографічне і граматично правильною, ви­мова звуків повинна чіткою. Дитина швидше навчиться говорити правильно, коли чутиме навколо себе правильну, літературну мову.

  Справжнім скарбом рідної української мови є твори усної народної творчості- приказки, загадки, скоромовки, вірші, казки. Дорослим не­обхідно   вживати влучні вирази, народні перлини в живу розмовну мову, вивчати з дітьми народні твори.

  У розвитку мовлення дитини надзвичайно важливу роль відіграє доб­рий слух. Пошкодження слуху в ранньому дитинстві затримує розви­ток мови. Знижений слух є перешкодою до розуміння мови оточую­чих, а це затримує розвиток мовної активності дітей. Батьки повинні берегти слух дитини, стежити за станом слухового органу. Не можна говорити над самим вухом дитини, недоцільно й цілувати у вушко ма­люка. Знижує слухову увагу дитини постійний шум у кімнаті, голосне звучання радіо, телевізору, голосні розмови дорослих. Першою озна­кою зниженого слуху є відсутність реакції дитини на мову людей, що її оточують. Батьки повинні постійно піклуватися про збереження слуху дитини, розвивати слухову увагу, спостережливість.