Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. Воно про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу і наймилішу людину у світі. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас все життя аж до старості. Її створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб вона дарувала життя і була продовжувачем роду людського.

 Дорогі, милі жінки!

      Схиляємо низенько свої голови і висловлюємо шану перед образом Вашим, біловолосі наші бабусі і матері, перед терпінням і печаллю за синами і чоловіками, братами і сестрами.

             ...Тож хай перед Вашим поглядом завжди цвітуть сади, колосяться ниви добірним зерном, а в чистому мирному небі розливається нескінченне соло неперевершеного степового співця – жайворонка.

Нехай весняне свято об’єднає нас і згуртує!

Щастя, здоров’я всім Вам, дорогі Матері!